Статті


АНТИМІКРОБНІ ВЛАСТИВОСТІ ЙОДУ

Йод (лат. «iodium») – хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, що відноситься до галогенів, атомний номер 53, атомна маса 126,9045; кристали чорно-сірого кольору із металевим блиском. Природний йод складається з одного стабільного ізотопу з масовим числом 127. Щільність йоду становить 4,94 г/см3, температура плавлення – 113,5 °С, температура кипіння – 184,35 °С. Йод погано розчинний у воді (0,33 г/л при 25 °С), добре – у сірковуглеці та органічних розчинниках (бензолі, спирті), а також у водних розчинах йодидів. Походить назва цього елемента від грецького «iodes» «фіолетовий» (схожий кольором на фіалку).

У давньоєврейському алфавіті літера «йод» – символ духовного простору та абсолютної святості, з якого бере початок буття зі здатністю до розуміння та впевненістю у власних силах. Що це? Дивовижний збіг чи звичайне диво? У будь-якому випадку без йоду, дійсно, не може бути й мови про інтелект та фізичну силу.

Йод є постійною складовою частин тканин рослин і тварин, він життєво необхідний для нормального здійснення їх метаболічних процесів. Йод бере активну участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, гормонів і мінеральних речовин організму.

Йод має широкий спектр антимікробної, фунгіцидної, антигельмінтної, антивірусної та протипротозойної дії. Доведено, що йодисті сполуки блокують дихальні ферменти бактерій, виявляючи цим свої бактерицидні та бактеріостатичні властивості.

Препарати йоду дуже легко всмоктуються слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту, резорбтивна дія йоду при виділенні його через легені проявляється у вигляді відхаркувального та муколітичного ефекту. Ці функції не можуть взяти на себе жодні інші хімічні елементи та сполуки.

Тривалий досвід застосування різних препаратів йоду показав, що ті з них, які мають виражені антимікробні властивості з широким спектром дії (спиртовий розчин йоду та однохлористий йод) є водночас різко токсичними при введенні в організм тварин і людини, що значно звужує область їх клінічного. застосування (наприклад, одномоментний прийом внутрішньо 30 мл спиртового розчину йоду закінчується, як правило, летально). І навпаки, ті йодисті препарати, які є нетоксичними при введенні в організм (йодид калію, наприклад), зовсім позбавлені антимікробних властивостей і тому їх застосування для лікування та профілактики мікробних захворювань не має сенсу.

Однак після включення в молекулу полімеру йод втрачає токсичні та дратівливі властивості, але повністю зберігає свою активність як мікроелемент та антисептик, при цьому виявилося, що антибактеріальна та протигрибкова активність йодполімерних комплексів у 2-8 разів вища, ніж у розчинів молекулярного йоду.


ВЕЛИКА СИЛА–У МАЛОМУ ВІТАМІНІ

У людському організмі близько 70 трильйонів клітин, у яких вирує невидиме життя. На поверхні та всередині цих клітин знаходиться безліч атомів металів та інших елементів, яким потрібні лише вітаміни, щоб клітина активізувалась. Нестача вітамінів у нашому організмі проявляється уповільненим метаболізмом, постійною втомою, поганим настроєм, зниженим імунітетом тощо. Вітаміни – це каталізатори хімічних реакцій, які у клітинах. Вони мають регулюючу та стимулюючу дію майже на всі функції організму і абсолютно необхідні для перебігу життєво важливих процесів, звідки і походить назва vita, що латинською мовою означає «життя». А результатом гіповітамінозу є імунодефіцитний стан більшості населення, особливо промислових міст. Людина ще не хвора, але її стійкість до стресових та інших зовнішніх і внутрішніх чинників значно знижена.

Вітаміни виявляють себе не своєю присутністю, а своєю відсутністю!

Дефіцит вітамінів і мікроелементів – це не вигадка і не страшна казка, що розповідається продавцями вітамінно-мінеральних комплексів, а точно науково встановлений факт, відображений у великій кількості державних і міжнародних документів. Додаткове введення в харчовий раціон корисних компонентів здатне усунути причину виникнення багатьох патологій. Отже прийом вітамінно-мінеральних комплексів у наші дні – це життєва необхідність, а не просто данина моді або турбота про красу.

Більшість сучасних досліджень у галузі вітамінів присвячено так званим антиоксидантам і тій величезній ролі, яку вони виконують у запобіганні хворобам – захисту клітин нашого організму від руйнівної дії вільних радикалів, адже кожна клітина до 10 тисяч разів на добу піддається їх атакам. Без захисту антиокислювачів вільні радикали руйнують клітини та його ядра, блискавично розмножуючись з їхньої останках. Базова антиоксидантна терапія посилює та закріплює ефект при лікуванні будь-якого захворювання, а профілактичний прийом антиоксидантів запобігає виникненню патологічних станів організму.

Універсальна захисна активність мікроелементу йоду та вітамінів, помножена на синергетичний ефект взаємного посилення активності кожного з компонентів препаратів, забезпечує надійний захист від величезної кількості хвороб, що супроводжуються ушкодженням або переродженням клітин – від застудних інфекцій до хронічних захворювань.

Існують загальновідомі факти про вітаміни, які знають усі, а є маловідомі особливості деяких вітамінів, що мають вирішальне значення для протікання найважливіших процесів в організмі. Мало хто знає той факт, що молекула гормону тироксину, вироблена ЩЖ, дуже нестійка і вже в крові піддається нападу вільних радикалів. Гормон просто не доходить до місця призначення і ЩЖ доводиться більше його виробляти. Тільки у супроводі мінімум 12 молекул вітаміну С, що грають роль «охоронців», молекула тироксину досягає потрібної клітини. Тому аскорбінова кислота є у всіх продуктах серії «Віта Йодіс», що посилює їх оздоровлюючий ефект. Антиоксиданти в організмі «спеціалізуються» – вітамін Е, наприклад, бореться з вільними радикалами всередині клітинної мембрани, вітамін С – на поверхні клітини, альфа-ліпоєва кислота захищає ядро ​​клітини, а стевія очищає від агресивних окислювачів міжклітинний простір.

Головною особливістю всіх продуктів серії «Віта Йодіс» є те, що вони заповнюють дефіцит не лише найважливішого мікроелемента – йоду, а й життєво необхідних вітамінів, амінокислот, есенціальних фосфоліпідів, які містяться у максимально прийнятній для організму формі. Найвищу біологічну доступність діючих речовин продукції (98%) забезпечує використання нанотехнологій (мікрокапсулювання), тому їх застосування навіть у мінімільних дозах дає виражений терапевтичний ефект.

Використовувана вітамінна сировина органічного походження, виготовлена ​​світовими оpinion-лідерами фармацевтичної промисловості (Швейцарія, Німеччина), що гарантує їхню високу якість. У природних умовах ці речовини присутні в наших клітинах, вони давно і добре вивчені, тому їх застосування у фіто-або терапевтичних дозах не може завдати організму жодної шкоди. Глибокий та тривалий дефіцит вітамінів та мікроелементів загрожує загибеллю. Тому ми з вами, всі разом і кожен окремо, несемо повну відповідальність за своє здоров’я та свідоме додаткове вживання необхідних вітамінів та мікроелементів.


НЕБЕЗПЕКА ЙОДОДЕФІЦИТУ

ЙОДОДЕФІЦИТ – СХОВАНИЙ, І ТОМУ НЕБЕЗПЕЧНИЙ

Проблема йододефіциту людству відома давним-давно. Ще задовго до відкриття йоду хіміками лікарі відзначали підвищену захворюваність на зоб, кретинізм, серцеві порушення та високу дитячу смертність серед жителів гірських і передгірських місцевостей – і в той же час практична відсутність цих проблем у мешканців океанських узбереж.

Знамените відкриття Куртуа, зроблене, за переказами, у співавторстві з котом поставило все на свої місця. Життєво необхідний елемент було встановлено та описано. Усвідомлено його значення для здоров’я. Однак ще довгі роки нестачу йоду в організмі людини пов’язували майже виключно зі збільшенням щитовидної залози та частково з розумовою відсталістю. Лише 1983 року міжнародним співтовариством було прийнято термін “йододефіцитні захворювання”. Тепер фахівцям відомо, що нормальний йодний статус забезпечує функціонування практично всіх органів та систем організму. Найбільшою мірою він важливий для формування та функціонування ендокринної, нервової, опорно-рухової та серцево-судинної систем. Без нього неможливий нормальний розвиток плода у жінки.

Відповідно, недолік йоду призводить до різноманітних порушень та захворювань.

За даними ЮНІСЕФ, із 46 тисяч щорічних “непродуктивних вагітностей” в Україні, до яких входять викидні, не виношування, мертвіння і загибель дитини до 12 місяців життя, майже 40 тисяч мають єдиною причиною нестачу йоду у матері. Нестача йоду є сприятливою основою для розвитку онкологічних, серцево-судинних, психічних та інших небезпечних захворювань.

Коли людина дізнається про дію йодису, вона часто недовірливо запитує: “Це що, панацея від усіх хвороб?” Звичайно ж ні. Йод – взагалі не ліки. Просто через його відсутність виникають і розвиваються багато хвороб, а відновлення йодного статусу дозволяє організму самому з ними впоратися. Навіть вірус пташиного або свинячого грипу десь у 7-8 разів менше вражає людей, які приймають йодис порівняно з іншими.

Особлива небезпека дефіциту йоду у тому, що він немає прямих симптомів. І в цьому його подібність з радіоактивним опроміненням – наслідки можуть бути найгіршими, але саму причину людина у вигляді будь-якого дискомфорту не відчуває. Скажімо, при застуді, травмі або кишковій інфекції почуття болю або інше неприємне відчуття вимагає прийняття відповідних заходів. Те саме можна сказати про голод або спрагу. А ось дефіцит йоду проявляється у формі підвищеної стомлюваності, забудькуватості, дратівливості, болях у серці тощо. Розвиток злоякісної пухлини взагалі до певного часу не відчувається. Збільшення ж щитовидної залози (зоб), що традиційно асоціюється з нестачею йоду, насправді свідчить про вже досить серйозну стадію проблеми. Відбувається воно тому, що при нестачі йоду знижується вироблення йодовмісних гормонів, і організм намагається надолужити падіння виробництва розширенням “виробничих потужностей”.

Здавна проблема йододефіциту вирішувалася шляхом вживання йодиду чи йодату калію чи натрію. Ще, звичайно, можна включати до раціону морепродукти, але не кожному вони були доступні, та й не всім по кишені. Але що цікаво – при вживанні свіжих морепродуктів навіть у великих кількостях передозування йоду не спостерігалося. При вживанні йодидів або йодатів нерідко спостерігалися ознаки індукованого йодом тиреотоксикозу навіть при дозах нижче норми. Про це сказано в медичній літературі, але донедавна з таким станом речей доводилося миритися – адже іншого способу подолати дефіцит йоду в масовому масштабі не існувало.

Не було б щастя, та нещастя допомогло.

Під час катастрофи на Чорнобильській АЕС (яка сталася внаслідок позаштатного проходження добре відомої ядерникам “йодної ями”) в атмосферу потрапила велика кількість радіоактивного йоду-131. При цьому він був у вигляді хімічної сполуки, яка легко засвоювалася організмом людини і не витіснялася існуючими препаратами йоду. Лікарі встановили, що для протидії цій речовині людині необхідно щонайменше за три дні до попадання в зону радіоактивності насититися йодидом та приймати його постійно до закінчення робіт у зараженій місцевості. Звичайно, це було неможливо, а тому життя ліквідаторів наражалася на величезну небезпеку. На найвищому рівні – ЦК КПРС – було поставлено завдання перед вченими Радянського Союзу: з’ясувати причину та знайти засіб протидії.

З’ясувалося, що внаслідок високих температур та потужних іонізуючих випромінювань у викидах реактора утворюється з’єднання КАТІОН йоду через водний асоціат з гідроксильною групою. А саме в такому вигляді йод входить до складу тиреоглобуліну та бере участь у виробництві тироксину та трийодтироксину. Простіше кажучи, у викидах реактора була готова “запчастина” для тиреоглобуліну, яку організм із задоволенням використав для поповнення виснажених запасів йоду. Ось тільки те, що ізотоп був радіоактивним – цього він визначити не вмів. Тому й збирався у щитовидній залозі героя-ліквідатора “ядерний могильник”.

Наступним етапом ученим потрібно було отримати аналогічну за властивостями речовину, але з нормальним, безпечним ізотопом йоду. Завдання було вирішено в Інституті Біохімії АН УРСР. Групі вчених вдалося створити технологію синтезу біологічно активної сполуки йоду, що відповідає частині формули тиреоглобуліну. Перші зразки високою якістю не відрізнялися – нестабільність концентрації, підвищена кількість шкідливих домішок – йодидів, йодатів та молекулярного йоду – не дозволяли говорити про масове застосування в медицині, а тим більше для профілактики. Але багатьом ліквідаторам життя вони врятували. З цього моменту бере відлік практичне застосування йодису у профілактиці захворювань щитовидної залози.

Почалися роботи з удосконалення технології. Відпрацьовувалися режими, підбиралися компоненти та каталізатори. На початку 90-х технологія промислового виробництва природного з’єднання йоду була готова.

Розуміючи потребу в йоді будь-яких живих організмів, вчені намагалися додавати йодис у корми та питну воду тваринам та птахам, експериментували з поливом та обприскуванням рослин. Результати завжди були дуже позитивними. Зменшувалася захворюваність, знижувався відмінок худоби або птиці, підвищувалася кількість та якість приплоду. Рослини вимагали значно менше добрив і отрутохімікатів, давали врожай і кращу, і хорошу безпеку, а головне – містить натуральні комплекси йоду. Що ж до екологічності, корисності та смачності, то вирощені на йодисі фрукти та овочі перевершували своїх побратимів з цілинних земель настільки ж, наскільки останні кращі за “нітратники” і “гідропоники”. Приємно здивував дослідників той факт, що у птахів, випаюваних йодисом, у яйцях не лише рівень йоду прийшов у норму, а й весь склад наблизився до ідеального. Проте головне завдання залишалося застосувати йодис на вирішення питань профілактики здоров’я людей. Адже традиційні йодиди та йодати, які застосовуються як для виготовлення фармпрепаратів, так і для йодування солі, вирішували проблему лише частково. При цьому було виявлено ряд протипоказань та небажаних побічних ефектів від їх застосування. Не вирішували завдання і препарати, одержувані із природних носіїв йоду – насамперед океанських водоростей. Виробники рекламували їх як “натуральні”, але виявилося, що “натуральним” йод залишається в них лише у свіжому вигляді, переходячи в йодид натрію при висушуванні. Крім того, заради справедливості треба відзначити, що “натуральність” сама по собі далеко ще не є безперечною перевагою. Це стійка хибна думка, яка посилено підтримується гігантами харчової, косметичної, фармацевтичної індустрії. Рекламістів вчать: “Не сперечатися із помилками покупця, а використовувати їх для продажу”. Насправді, якраз натуральні продукти більшою мірою здатні викликати алергію чи отруєння. Штучно отримані шкідливі домішки позбавлені. Зокрема, водорості та риби можуть мати у своєму складі певні токсини, що призводять до небажаних наслідків. Йодорганічні сполуки – йодказеїн, йоддрожжі, йоджелатин та йодкрохмаль (останній відомий ще як “синій йод”) – також не дуже добре засвоюються, оскільки містять негативний іон йоду, а організму потрібен позитивний – катіон.

У 2000 році Україна приєдналася до рішення ВООЗ – подолати у себе йододефіцит і захворювання, що викликаються ним, до 2005 року. 2002 року Кабінет Міністрів проголосив Програму з ліквідації йоддефіцитних захворювань. Крім традиційної йодованої солі, рекомендувалося з профілактичною метою використовувати столову воду під маркою “Йодіс”, особливо для дітей. Слід зазначити, що у низці країн йодована вода на основі українського йодису випускалася і раніше. А ось на батьківщині видатного відкриття ним скористатися не дуже поспішали. Якщо у 2002-2005 роках 9 заводів України виконували держзамовлення щодо випуску води “Йодіс”, то із завершенням Урядової Програми більша частина підприємств віддала перевагу відмовитися від клопіткого виробництва йодованої води. Вірним шляхетним завданням боротьби з йододефіцитом в Україні залишився лише київський “Сантим”, який постачає воду “Йодіс-Еталон”, «Йодіс Преміум» переважно для офісів.

Щодо населення, то воно як не мало уявлення про небезпеку йододефіциту, так і не набуло його. В одному з найбільш ендемічних за йодом районів не лише України, а й усього континенту – Путильській Чернівецькій області, – медики проводили обстеження старших школярів та їхніх батьків та паралельно – опитування. І там, де середній і важкий ступінь йододефіциту виявлено у 75% населення, початкову поінформованість у цьому питанні виявили 5%, і лише 1% заявив про намір вживати йодовану сіль. Про будь-які інші, більш сучасні та дієві препарати там і не чули.

При цьому щорічно внаслідок йододефіциту Україна втрачає близько 40 тисяч немовлят (викидні, мертвонароджені та загиблі до 12 місяців – за даними ЮНІСЕФ), і ще стільки ж чи навіть більше народжуються розумово неповноцінними. Це у 30 разів більше, ніж Радянський Союз втрачав солдатів в Афганістані. А якщо зважити на зумовлені йододефіцитом онкологічні захворювання, інфаркти, інсульти, тромбофлебіти; підрахувати наслідки курячого, свинячого та інших мутацій грипу, якщо додати діабетиків і уражених вірусом імунодефіциту, який теж вільно почувається лише в умовах дефіциту йоду – реальні людські втрати від дефіциту йоду стають порівнянними з найбільшими епідеміями або світовими.

Тому після чималих роздумів і сумнівів науковці, які розробили унікальний, передовий, якісно новий препарат для нормалізації йодного статусу та відновлення функцій щитовидної залози, вирішили звернутися до так само передового методу просування нового продукту – мережевого маркетингу. У той час, як товари сумнівної якості припадають пилом на полицях магазинів або аптек, а з екранів телевізорів на голови громадян обрушується нестримна їх реклама, інформація про елітну продукцію передається з вуст в уста, від серця до серця, доноситься в першу чергу дорогим і близьким людям .

Унікальні властивості «Йодіса» підтверджені Інститутом дослідження та сертифікації продуктів харчування В.Холерта (Гамбург, Німеччина), патентами та сертифікатами 18 країн світу. «Йодіс» – це величезний прорив у створенні йодовмісних препаратів з часів Чорнобильської катастрофи. Запатентована унікальна технологія, яка не має аналогів у світі.


Вітаміни-антиоксиданти чи що таке “бета-каротин”?

Всі знають, що морква хороша для зору та зростання, тому що в ній багато каротину, що нестача вітаміну С призводить до цинги, а вітаміну А – до ослаблення зору. Але крім специфічної для кожного вітаміну дії деякі з них не лише запобігають окремим захворюванням, але й посилюють власні захисні можливості організму. Це група вітамінів-антиоксидантів, до якої входять бета-каротин (провітамін А), вітаміни Е та С.

Антиоксидант – означає “перешкоджає окисленню”. Без кисню, потужного окислювача, людина жити неспроможна, як і, як може без нього існувати вогонь. Але якщо дати кисню волю, він спалитиме все. Атмосферні забруднення, іонізуючі випромінювання, стреси активізують в організмі молекули кисню, що викликають потужні вільнорадикальні ланцюгові реакції, які подібно до ядерного вибуху руйнують клітинні структури. Це спричиняє ослаблення імунітету, швидкого старіння. Саме із пошкоджених клітин, на думку онкологів, часто виникають новоутворення.

Крім антиоксидантної бета-каротину є ще одна важлива роль – він є природним попередником вітаміну А, тобто. перетворюється на цей вітамін у клітинах організму. Перетворення регулюється ферментної системою і тому вітаміну А утворюється не більше, ніж це необхідно організму, і саме там, де він потрібний. Це важливо, т.к. надлишок вітаміну А небезпечний. Тому бета-каротин використовується у всіх випадках, коли для лікувальних цілей, наприклад, для відновлення гостроти зору, рекомендується вітамін А.

Оборонні бастіони нашого організму сформовані еволюцією і були достатні при чистому повітрі, воді, їжі, при меншій кількості стресів та іонізуючих випромінювань. Деякі можуть сказати, що вони повноцінно харчуються, зокрема, їдять багато овочів та фруктів і, тим не менше, хворіють. Справа в тому, що у сучасної людини підвищена витрата вітамінів-антиоксидантів, які витрачаються на нейтралізацію шкідливих впливів. Погіршується екологічна ситуація змушує організм підвищувати витрати вітамінів С, Е, А, бета-каротину, і нам мало того, що наші батьки отримували зі звичайною їжею. Потрібно приймати їх додатково. Препарати, що містять вітаміни-антиоксиданти, – це захист людини від довкілля, стресів, радіації, надійна профілактика багатьох хвороб, ефективний засіб реабілітації після перенесених захворювань.

Вітаміни, на жаль, не синтезуються в організмі і повинні надходити з їжею в кількості, адекватній їх витрати, при цьому важливо, щоб вони засвоювалися, тобто надходили в кров. Якщо з вітаміном С немає проблем – він легко розчиняється у воді та всмоктується в кишечнику, то бета-каротин та вітамін Е розчиняються лише в олії (пам’ятаєте, моркву треба їсти зі сметаною). Але навіть у маслі не можна отримати високу концентрацію цих речовин і, тим більше, їхню високу засвоюваність. До того ж кількість масла, необхідне для доставки в організм лікувальної дози бета-каротину, що складається на 90% з води, насилу вписується в будь-яку розумну дієту.

Цю проблему вирішує «Вітарон»® результат досліджень співробітників НВП «ВІТА», яким вдалося отримати ефективну водорозчинну форму бета-каротину та вітаміну Е. Біологічна активність «Вітарона»® обумовлена ​​його майже 100% засвоюваністю. Тобто. лише у кількох краплях можна отримати добову норму цих вітамінів-антиоксидантів.

На думку фахівців, «Вітарон»® ефективний у профілактиці багатьох захворювань, оскільки при регулярному застосуванні він збільшує захисні ресурси організму та дозволяє не лише впоратися з несприятливими впливами навколишнього середовища, а й підвищити працездатність, адаптивні можливості, стійкість до стресів, відновити нормальний стан шкіри. , волосся, нігтів тощо. До речі, це є надійним індикатором засвоюваності та ефективності «Вітарона»® Спробуйте, а результат Ви скоро відчуєте та побачите у дзеркалі.

Придбайте «Вітарон»®, тримайте його під рукою та приймайте кожен день із улюбленим напоєм. Через місяць запитаєте себе – Чи стали Ви почуватися краще? Чи хворіли Ви цього місяця на грип? Чи задоволені Ви своїм відображенням у дзеркалі?


Аденома простати. Простатить.

Простатит-запалення передміхурової залози. Найчастіше захворювання протікає безсимптомно або зі стертою клінічною картиною поза загостренням. При загостренні з’являється біль у низу живота або мошонці, промежини, порушення сечовипускання. Хронічний простатит може стати причиною частих рецидивів циститу (запалення сечового міхура), оскільки осередок запалення в передміхуровій залозі є резервуаром мікробів для зараження сечостатевого тракту.

Аденома передміхурової залози (аденома простати) – доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ). При цьому в простаті утворюється маленький вузлик (або вузлики), який росте і поступово здавлює сечівник. Внаслідок такого стискання виникає порушення сечовипускання. ДГПЗ має доброякісне зростання, тобто не дає метастазів. Це докорінно відрізняє ДГПЗ від раку передміхурової залози, основним орієнтиром початку злоякісного переродження передміхурової залози є показник простата-симптом антигену.

Причини появи аденоми простати

Попри поширену в народі думку, аденома не є точним наслідком хронічного простатиту. Ці два захворювання можуть протікати як одночасно, і незалежно друг від друга.

Існують переконливі свідоцтва про зв’язок вікових змін в ендокринній системі з гіперплазією парауретральних залоз. Відомо, що у євнухів це захворювання відсутнє.

Не виявлено достовірного зв’язку між виникненням аденоми передміхурової залози та статевою активністю, сексуальною орієнтацією, вживанням тютюну та алкоголю, перенесеними запальними та венеричними захворюваннями.

Єдине, про що можна говорити з упевненістю, те, що є очевидний зв’язок між виникненням аденоми та віком чоловіка: чим старший чоловік, тим вищий ризик розвитку аденоми. У молодих чоловіків виникнення аденоми передміхурової залози є рідкісним.

Можливо, що аденома передміхурової залози є одним із проявів «чоловічого клімаксу».

Діагностика аденоми простати

1 етап – обстеження, яке включає пальцеве дослідження передміхурової залози, до цих пір є одним з найбільш достовірних методів,

2 етап – взяття секрету простати після її масажу, мазків з уретри для визначення можливого інфекційного агента

3 етап – ультразвукове дослідження, яке дозволяє оцінити розміри залози, кількість залишкової сечі, виявити ділянки із застійними явищами або виявити камені передміхурової залози. Крім цього, повторне УЗД дозволяє контролювати якість лікування, що проводиться.

Також найчастіше проводиться так звана урофлоуметрія, яка дозволяє оцінити швидкість струменя сечі, час сечовипускання та інші важливі параметри. Швидше за все, чоловікові після 50 років лікар запропонує здати кров на простатоспецифічний антиген (ПСА). Це так званий онкомаркер, який дає змогу виключити злоякісні пухлини простати. Також, у разі підозри на рак передміхурової залози, для встановлення чіткого діагнозу проводиться біопсія простати.

Ускладнення при аденомі простати

За відсутності лікування у хворого починають уражатись нирки, розвивається ниркова недостатність, що проявляється головним болем, сухістю в роті, спрагою, слабкістю, дратівливістю.

Одним із головних ускладнень аденоми передміхурової залози є гостра затримка сечі – коли сечовий міхур переповнений, але хворий, незважаючи на сильне бажання помочитися, зробити цього не може. Чоловік при цьому відчуває сильний біль унизу живота.

Іншим ускладненням аденоми передміхурової залози є гематурія. Вона може бути виражена незначною мірою і виявлятися при мікроскопічному дослідженні осаду сечі. Більш складна форма проявляється у появі кровотечі та утворенні згустків крові. Джерелом кровотечі можуть бути варикозно розширені вени в зоні шийки сечового міхура або тканина аденоми при травматичній маніпуляції.

Камені сечового міхура є поширеним ускладненням аденоми передміхурової залози. Вони формуються у сечовому міхурі за умов застою сечі.

Найбільш серйозними ускладненнями аденоми передміхурової залози є інфекційні: пієлонефрит (хронічний та гострий), уретрит, простатит, аденоміт, везикуліт, епідидиміт та епідідимоорхіт.

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ АДЕНОМИ ПРОСТАТИ  І ПРОСТАТИТА

Бобровий струмінь – це біологічно чистий продукт і засвоюється організмом майже на 100%, причому без побічних ефектів.

Коли заходить розмова про бобровий струмінь (бобровий мускус), зазвичай його вважають найпопулярнішим засобом для покращення статевої функції і називають «природною віагрою». Струмінь бобра вилучають з препуціальних залоз бобра. До складу цього унікального природного елемента входять понад п’ятдесят різних органічних сполук.

Ще в Стародавньому Єгипті була відома здатність бобрового струменя підвищувати сексуальні можливості та тонус організму. Авіценна лікував за допомогою бобрового струменя безліч недуг – починаючи від головного болю і закінчуючи склерозом. Але все-таки особливу славу бобровий струмінь заслужив як засіб при проблемах у сексуальній сфері.

У царські часи в Росії 1 грам мускусу коштував більше корови, а в епоху фараонів бобровий струмінь цінувався на вагу золота. Струмінь бобра чудово допомагала при інтимних проблемах. Часто струмінь застосовувався пацієнтами, щоб запобігти пошкодженню репродуктивної функції та при ураженнях сечостатевої системи.

На відміну від засобів, які впливають лише на потенцію, бобровий струмінь діє зовсім інакше. Вона допомагає організму відновити здоровий стан, повернути енергію та життєвий тонус — і вже тому відбувається підвищення сексуальної активності.

Струменя бобра активно застосовується для медичних цілей: при лікуванні нервових та серцево-судинних хвороб, мігрені, загоєнні ран, паралічах. Швидко та ефективно лікує захворювання сечостатевої сфери (імпотенцію, простатити, аденому передміхурової залози тощо), а також жіночі гінекологічні хвороби, хвороби внутрішніх органів: пієлонефрит, каміння у нирках, ниркову недостатність, хронічний аднексит тощо. (Всього близько 50 захворювань). Вона значно підвищує ефективність основного лікування та знижує ризик загострень. Для профілактики суглобових захворювань особливо ефективно застосовувати препарат у російській лазні чи фінській сауні.

Одночасно бобровий струмінь відмінно зміцнює нервову систему, підвищує емоційну стійкість та допомагає протистояти життєвим складностям. Вона підтримує імунітет, знижує частоту застудних та інфекційних захворювань, а також розвитку онкологічних хвороб.

На окрему увагу заслуговує здатність бобрового струменя зміцнювати стінки судин і капілярів, відновлювати їх еластичність. Часто після цього природним чином приходить в норму артеріальний тиск і відступає гіпертонія.

Бобровий струмінь також перешкоджає утворенню тромбів і допомагає роботі серця, розсмоктує тромби, перешкоджає утворенню нових тромбів, знімає болі, що супроводжують тромбофлебіту. Відня після застосування бобрового струменя не болять! Її стимулююча дія не дає непотрібного навантаження на серце, а навпаки – сприяє вирівнюванню його ритму.

Зараз дуже модний засіб для підвищення потенції у чоловіків “Віагра”. Адже раніше її роль грала саме боброва струмінь (причому, без побічних ефектів). У великих дозах бобровий струмінь може діяти збудливо, як “Віагра”, з усіма наслідками, коли хочеться сексуальних подвигів. Ходять чутки, що Распутін, який славився своєю неймовірною чоловічою силою, користувався саме цим дивом – засобом.

У цілому нині продукти, виготовлені з урахуванням струменя бобра, використовують як загальнозміцнюючий засіб. Вони позитивно впливають на нервову систему, запобігають запальним процесам. Рівень тестостерону значно піднімається, а гормональне тло стандартизується. Медики припускають, що бобровий струмінь особливо цінний для жінок у віці, оскільки він повертає радість від інтимного життя. А чоловічий статевий гормон, вироблення якого поліпшується прийому препаратів з урахуванням струменя, буде сексуальним допінгом.

Ось лише один відгук…

«Хронічний простатит лікував регулярно вже близько 8 років. Курс лікування щорічно мінімум обходився близько 400-450 доларів (антибіотики, масаж, консультації тощо). Результат – тимчасове поліпшення залікуванням, печінка, що “підсіла”, і сечовий міхур. Наприкінці травня 2010 року чергове УЗД показало запалення простати, обсяг 59 см.куб. До вересня нічого не робив. У вересні друг “умовив” спробувати мускус “Силу Життя”. Не вірив, але почав пити за схемою, яку дав лікар. Випив 3 пляшки за місяць із невеликим. 12 жовтня поїхав на УЗД… Тепер не вірю очам: обсяг простати 31,7 см.куб…. У 2 РАЗИ МЕНШЕ!!!! і ніяких антибіотиків! мало того, потенція помітно покращала, бадьоріше почуваюся. А взагалі я скептик…»

Рекомендації до застосування: При профілактиці та комплексному лікуванні простатиту, аденоми простати та імпотенції слід приймати по 20 міл. 3 десь у день 30 хвилин до їжі протягом 14 днів.

5 років клінічних спостережень у провідних медичних закладах України та Росії показали високу ефективність препаратів «Сила Життя», «Мускус Фіто» та «Мускус Форте» як для профілактики, так і в комплексному лікуванні широкого спектру захворювань.

До складу продукції входить: витяжка із мускусної залози бобрів на водно-спиртовій основі, порошок кореневищ, порошок коріння; валеріани та пелюстків троянди, порошок гриба шиїтаке.



ДИСБАКТЕРІОЗ. СИМПТОМИ. НАСЛІДКИ. ЛІКУВАННЯ

Дисбактеріоз – якісна зміна нормального видового складу бактерій (мікробіоти) кишечника або шкіри. Дисбактеріоз кишечника виникає внаслідок порушення рівноваги кишкової мікрофлори через різні причини: застосування антибіотиків, неправильного харчування, порушення функції імунітету тощо. В результаті порушення конкурентних взаємовідносин нормальної мікрофлори органу їх місце найчастіше займають патогенні мікроорганізми, наприклад гриби-кандиду або аспергілл.

Стадії дисбактеріозу:

1 стадія дисбактеріозу характеризується помірним зменшенням чисельності облігатних бактерій у порожнині кишечника. Патогенна мікрофлора, як правило, розвинена незначно, а ознак розладу функції кишечника відсутні.

2 стадія дисбактеріозу характеризується критичним зниженням чисельності біфідобактерій та лактобацил кишечника. У цьому відзначається стрімкий розвиток популяції патогенних бактерій. На цій стадії дисбактеріозу виникають перші ознаки порушення роботи кишечника: пронос (зеленого кольору), біль у животі, метеоризм.

3 стадія дисбактеріозу характеризується запальним ураженням стінок кишечнику під впливом патогенів. На цьому етапі дисбактеріозу пронос набуває стійкого хронічного характеру, а в калових масах визначаються частинки неперетравленої їжі. У дітей може виникнути відставання у розвитку.

4 стадія дисбактеріозу є стадією, що передує гострій кишковій інфекції. На цьому етапі дисбактеріозу облігатна флора кишечника присутня у дуже малих кількостях. Основна кількість мікробів припадає на умовно патогенні та патогенні бактерії та гриби. На цій стадії дисбактеріозу виникає загальне виснаження організму, анемія, авітаміноз.

Симптоми дисбактеріозу:
хронічні запори та діарея
метеоризм
всілякі гастрити
виразка дванадцятипалої кишки та інші інфекційні хвороби
алергічні реакції, діатез
наслідки лікування антибіотиками
токсикоз вагітних
кандидоз
погано гояться рани

Захворювання, спричинені дисбактеріозом:

захворювання печінки
екзема
бронхіальна астма
рак товстої кишки
цукровий діабет
цироз печінки
алергія
імунодефіцит
синдром хронічної втоми
поліартрити та септичні кардити
остеохондроз та рахіт

Щоб позбутися дисбактеріозу необхідно відновити популяцію корисної мікрофлори кишечника до норми

Препарати-пребіотики ефективно справляються з цією проблемою, стимулюючи ріст і життєдіяльність власної захисної мікрофлори. власної захисної мікрофлори кишечника. У свою чергу корисні біфідобактерії та лактобактерії пригнічують патогенні мікроорганізми, тим самим відновлюючи нормальний, тривалий і стійкий баланс мікрофлори. Ці властивості Біфідогену роблять її необхідним препаратом для лікування та профілактики дисбактеріозу, кандидозу та інших захворювань. від негативних наслідків, що настають після лікування антибіотиками.

Необхідно виділити три основні напрямки біохімічного та фізіологічного впливу Біфідогену на організм людини:

  1. Біфідоген служить живильним середовищем та джерелом енергії для представників кишкової нормофлори;
  2. Біфідоген викликає закислення вмісту товстої кишки і утворює велику кількість молочної кислоти. Зниження pH позитивно впливає на екологію товстої кишки, т.к. обидва фактори виявляють пригнічуючу дію на ту частину мікрофлори кишечника, яка відноситься до гнильних її представників. Ці зміни у складі мікрофлори особливо значні в новонароджених дітей. При прийомі Біфідоген у них припиняється дисбактеріоз, а в товстому кишечнику встановлюється переважання біфідобактерій;
  3. Біфідоген впливає на транспорт рідини в кишечнику, що спричиняє його послаблюючу дію на кишечник, при цьому спостерігається збільшення обсягу фекальних мас, прискорення транзиту в товстому кишечнику та його більш ефективне очищення.

Корисні властивості Біфідогену:

повністю засвоюється лише у кишечнику
дуже подобається дітям
має приємний солодкий смак
не викликає звикання
можна використовувати разом або замість цукру
швидко та ефективно очищає кишечник
натуральний продукт


Колоїдне срібло

Ця розповідь про унікальну речовину, що дозволяє очистити організм від хвороботворних мікроорганізмів. Його можна і приймати внутрішньо, і використовувати зовнішньо як дезінфікуючу речовину.

Це Колоїдне срібло – колоїдний розчин срібла.

Властивості срібла відомі людству багато століть. З давніх-давен існував звичай тримати воду в срібній посудині, щоб зберегти її свіжість. Американські поселенці клали срібний долар у молоко, щоб воно не скисло.

Ми для збереження свіжості та чистоти води користуємося срібною ложечкою.

Але тільки на початку XIX століття вчені змогли довести те, що було відомо тисячі років: срібло пригнічує життєдіяльність хвороботворних мікроорганізмів.

Вчені встановили, що основні рідини в організмі людини є природою колоїдними, що довело можливість використання колоїдів у медицині. Розчин Срібла, відомий як Колоїдне Срібло, став широко застосовуватися як один з антимікробних засобів. Проте спочатку його виробництво було дорогим: 1 унція (30 мл) 1930 року коштувала 100-200 доларів.

Фармацевтична промисловість швидко розвивалася, і Колоїдне Срібло поступилося дорогою дешевшим синтезованим антибіотикам.

Однак через 30 років після відкриття антибіотиків світ зіткнувся з серйозною проблемою: у багатьох бактерій, раніше сприйнятливих до їхньої дії, згодом розвинувся стійкий імунітет, а в деяких випадках вони навіть харчуються антибіотиками.

Повернення Колоїдного Срібла в медицину почалося в 1970 році, і зараз існує досить економічна технологія його виробництва. Зі зміною та здешевленням технології Колоїдне Срібло стало доступним і є джерелом Срібла для підтримки хорошого самопочуття та попередження захворювань.

Напевно, багато хто користувався такими засобами як протаргол, колларгол – краплі в ніс (або для зовнішнього застосування). Це і є Колоїдне Срібло – Срібло, пов’язане протеїнами (білковими сполуками), інакше воно не утримується у розчині.

Ці ліки є тягучою коричневою рідиною, яка застосовується для боротьби з патогенними мікроорганізмами і має в’яжучу дію.

Отримане за сучасною технологією Колоїдне Срібло – це прозора, практично безбарвна рідина. Колоїдне срібло, отримане фізичними методами, значно менш токсичне, ніж колоїдне срібло, отримане хімічними методами, оскільки не несе в собі «нехорошу» наслідковість хімічних реакцій.

Колоїдне Срібло діє як ефективний, широкий спектр антибактеріальний засіб.

Якщо звичайний антибіотик вбиває близько шести різних видів хвороботворних мікробів, то Срібло ефективно проти понад 650 видів, не викликаючи при цьому побічних ефектів. Але дія Срібла набагато ширша.

Присутність Срібла сприяє відновленню пошкоджених тканин, знищенню старих або ракових клітин, нормалізації стану при запальних процесах.

Механізм дії Колоїдного Срібла на віруси, грибок, бактерії, інші одноклітинні патогени зводиться до наступного: Срібло входить у реакцію з його ензимом кисневого обміну (фермент, що дозволяє засвоювати кисень).

Через недовго мікроорганізм гине і виводиться з організму за допомогою вивідних систем.

На відміну від синтезованих антибіотиків, які діють і на корисні ферменти, колоїдне срібло не реагує з ними, оскільки вони значно відрізняються від ферментів примітивних одноклітинних організмів.

Колоїдне Срібло не взаємодіє також з іншими лікарськими речовинами та не утворює токсичних сполук в організмі.

Одноклітинні організми не можуть мутувати у форми, стійкі до дії Срібла, отже звикання до Срібла не спостерігається.

Таким чином, Колоїдне Срібло – безпечний природний засіб від багатьох захворювань, абсолютно нешкідливий для людини, тварин, рослин та всіх багатоклітинних живих організмів. Області його застосування описані в Інструкції.